Думка студента...

Питання дистанційного навчання нині під час карантину актуальне як ніколи. Взагалі, в час Інтернет-технологій багато моментів нашого життя переноситься в мережу. Не стала виключенням і освіта. Закритий на карантин університет не свідчить про відсутність занять і необхідних для повноцінного освітнього процесу заходів. В Уманському національному університеті садівництва, де я навчаюся на факультеті плодоовочівництва, екології та захисту рослин, дистанційне навчання для студентів не надто відрізняється від звичайного: викладачі надсилають завдання до опрацювання, встановлюють терміни його здачі, студент за допомогою освітньої платформи Moodle, електронної пошти або додатків Messenger та Viber надсилає виконане завдання на перевірку викладачу. У моєї 42-с групи створено бесіду у Viber з викладачами або ми спілкуємось з ними особисто в телефонному режимі.

Перевагами дистанційного навчання є те, що завдання можна виконувати в будь-який зручний для себе час доби, поєднуючи із виконанням домашніх справ. Також таке навчання є дешевшим, аніж традиційне, тому що не витрачаються кошти на проїзд до університету, а для студентів не місцевих – і на проживання.

Але хочу відмітити, що дистанційне навчання є проблемним для деяких студентів, які живуть в селах, де досить часто немає навіть гарного мобільного зв'язку, що вже казати про інтернет. Всі викладачі відносяться до таких студентів з розумінням.

Особисто я щоденно по декілька годин присвячую навчанню. Сьогоднішній день я вирішив розпочати з вивчення чергової теми з навчальної дисципліни "Грибівництво", яка викладається на кафедрі овочівництва.

Дистанційне навчання – це досить зручно для самоосвіти, проте це не замінить живого спілкування з викладачами та друзями. Мені дуже хочеться повернутися до звичного режиму навчання, а особливо, до активного студентського життя, участі в самодіяльних колективах університету. Сподіваюся, що карантин невдовзі закінчиться, а ми знову зустрінемося із одногрупниками, однокурсниками, викладачами та повернемося до звичного для нас життя.

Олексій Бурковецький, студент 42-с групи