Гарне насіння знань родить сторицею...

До 145-річчя від дня народження професора Вуколова Сергія Михайловича та 140-річчя академіка Едельште́йна Віталія Івановича в Уманському національному університеті садівництва відбувся круглий стіл, який підготували співробітники кафедри овочівництва і наукової бібліотеки

Круглий стіл розпочала вступним словом зав. кафедрою овочівництва професор Улянич О. І. Коротко ознайомила присутніх з діяльністю видатних вчених- овочівників, охарактеризувала умови роботи вчених-городників в Умані. У цей період доводилося думати про навчання і побут студентів і вирішувати наукові проблеми овочівництва в регіоні. Про життєвий шлях і діяльність видатного вченого-городника професора Вуколова Сергія Михайловича доповіла Михайлова Наталія Василівна, провідний науковий співробітник бібліотеки, господиня залу стародруків.

Професор С.М.Вуколов народився 5 вересня 1876 р. на Брянщині. Закінчив Санкт-Петербурзький університет. З 1904 по 1922 р. викладав овочівництво та географію в Уманському училищі садівництва і землеробства. У 1907 р. організував кабінет овочівництва – єдиний науковий центр овочівництва в Росії. Кабінет мав багату колекцію насіння овочевих рослин, городній інвентар, муляжі плодів овочевих культур, консервовані плоди, колекції шкідників і хвороб. У той час овочі вирощували як у відкритому, так і в закритому ґрунті, у парниках вирощували розсаду овочевих рослин. С.М.Вуколов створив колекційне поле площею 1 га, де студенти проводили наукові дослідження і навчальну практику. Він проводив на високому рівні теоретичні заняття з овочівництва, зразково організував практичні роботи з вирощування овочів, а також насінництво овочевих культур. У господарстві училища вирощували насіння овочевих культур з високими посівними якостями. Під керівництвом професора С.М.Вуколова студенти вирощували насіння, яке потім використовували для потреб господарства і навчального процесу, а також продавали приватним особам. У прейскуранті налічувалося 173 найменування вирощеного насіння. Крім вирощування власного, училище закуповувало насіння з Англії, Німеччини, Голландії, Франції, Америки. Лекції С.М.Вуколова взято за основу підручника «Курс городництва» та монографії «Кабінет огородництва Уманського училища садівництва і землеробства».

Викладацький склад кабінету проводив значну навчальну, наукову та просвітницьку діяльність серед населення Уманської округи, пропагував кращі прийоми вирощування городніх культур, поширював нові, найбільш урожайні сорти та види овочів. Відповідно у 1913 р. за постановку навчального курсу городництва кабінет на чолі з С.М.Вуколовим був нагороджений золотою медаллю виставковим комітетом Київської сільськогосподарської виставки.

В училищі дотримувались суворої дисципліни. Влітку робочий день розпочинався о пів на п’яту і закінчувався із заходом сонця; взимку робочий день тривав з пів на шосту ранку і до 16-ї години. Оскільки поле було показовим, то його часто відвідували екскурсії з різних куточків держави.

Професор С.М.Вуколов з співробітниками училища за святковим столом, 1921 р.

Професор С.М.Вуколов на високому науковому рівні проводив теоретичні заняття з овочівництва, зразково розробив практичні роботи з вирощування овочів, організував ведення насінництва овочевих культур. Лекції професора С.М.Вуколова лягли в основу написаного ним підручника «Курс городництва» для професійних сільськогосподарських шкіл та шкіл садівництва України, який вийшов з друку у 1927 р., у 1926 і 1928 рр. видав «Огородные культуры и огородные сортименты на Кубани» та інші.

Після виїзду з Умані С.М.Вуколов працював старшим спеціалістом садівництва й городництва Брянського губернського земельного управління. У 1925 р. його обрали професором Кубанського СГІ і він очолив кафедру овочівництва, де продовжував сортовипробування впроваджених сортів. Праці С.М.Вуколова друкувалися у «Трудах Краснодарского СХИ», які нині зберігаються в його фондах.

Сучасники й послідовники високо цінували Сергія Михайловича Вуколова як видатного вченого, педагога й намагалися в усьому наслідувати його. Багато його учнів також стали відомими вченими, які зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняної аграрної науки й, зокрема овочівництва.

     Помер С.М.Вуколов у 1939 р.

Співробітник бібліотеки Михайлова Наталія Василівна висловила прохання до молоді допомогти з відновлення інформації про видатних людей, які творили наукову історію Уманського НУС.

 Про життєвий шлях і діяльність видатного вченого-городника академіка ЕДЕЛЬШТЕ́ЙНА Віталія Івановича доповіла Сигидюк В., аспірантка кафедри овочівництва. ЕДЕЛЬШТЕ́ЙН Віталій Іванович  народився 30.04.1881 р. у м. Казань. У 1902 р. закінчив Санкт-Петербурзький лісничий інститут і там працював на кафедрі ботаніки та фізіології рослин. У 1907–1913 рр. – викладач Уманського училища землеробства і садівництва. Продовжує вивчати біологію овочевих рослин, створив науково-практичну базу для підготовки овочівників високої кваліфікації. В.І.Едельштейн згадував роки праці в Уманському училищі садівництва і землеробства як найкращі, найдорожчі, найбільш плідні у своєму житті. Від 1913 р. він працює завідувачем Тульської садово-городньої дослідної станції. Від 1916 р. – професор кафедри садівництва і городництва Московського с.-г. інституту (нині сільськогосподарська академія ім. К.А.Тімірязєва). У 1918 р. при Московському сільськогосподарському інституті була заснована садово-городня станція, завідування якою було доручено ініціатору її організації В. І. Едельштейну. Наразі створена вченим науково-дослідна станція овочівництва носить його ім'я. Віталій Іванович приймав активну участь в організації Всеросійського науково-дослідного інституту овочівництва (ВНДІО), де працював заступником директора з наукової роботи.

Видатний вчений є автором понад 500 наукових праць, в т.ч. підручників, посібників, монографій. Основні наукові праці присвячені вивченню біології овочевих рослин, технології їх вирощування. Він вперше науково обґрунтував питання площ живлення рослин, застосування садозахисних мульчуючих матеріалів, використання різних способів утеплення ґрунту, розробив різні методи вирощування розсади. Видає монографію «Новое в огородничестве» (1931), в якій вперше в світі узагальнено біологічні особливості овочевих культур. Далі були написані «Основы овощеводства» (Москва-Ленинград, 1934), «Индивидуальный огород» 8-е изд. (Москва, 1956). Автор підручника «Овощеводство» (1944, Державна премія,  1946), у якому розробив, детально виклав і запропонував систему агротехніки овочевих культур у відкритому й захищеному ґрунтах на основі аналізу їхніх біолологічних властивостей, ґрунтових і кліматичних особливостей зон СРСР, а також методи пристосування зовнішніх умов середовища до потреб рослин. Підготовлений ним підручник «Овочівництво» отримав Державну премію (1946), перевидавався більше шести разів, перекладений на польську, арабську, китайську мови і донині вважається кращим посібником з біології овочевих рослин.

В.І.Едельштейн – один з ініціаторів організації вищої школи з плодоовочівництва. Його навчально-методичні розробки лягли в основу підготовки висококваліфікованих фахівців-овочівників. Він почесний доктор університету ім. Гумбольдта у Німеччині, почесний доктор Інституту садівництва у Будапешті, почесний член ВАСГНІЛ, лауреат Державної премії, Герой Соціалістичної Праці, нагороджений двома орденами Леніна, орденом «Знак Почёта», медалями.

Його учні очолювали кафедри овочівництва и плодоовочівництва у вузах СРСР — М. В. Алексеева (Уманський СГІ, ВСГІЗО), М. А. Панов, Г. І. Тараканов (МСХА ім. К. А. Тімірязева), В. Я. Борисов (Кримський СГІ), А. Н. Папонов (Пермський СГІ), Л. А. Ніконов (Великолукський СГІ) та ін. Ним подготовлено тисячі агрономів, овочівників.

Помер В.І.Едельштейн у 1965 році (84 роки), залишивши численний загін послідовників, його творчість, публікації мають значення і для сучасних поколінь.